«Инкомстрах» страхует воздух

08.12.2008  
Страховая компания «Инкомстрах» отказала клиенту в выплате возмещения, ссылаясь на недостаточность его водительского стажа, хотя о водительском стаже клиента знала в момент заключения договора…

Ссылкой на недостаточность водительского стажа клиента для признания случая страховым, страховая компания «Инкомстрах» фактически признала, что заключённый ею договор не обеспечивал страховую защиту с момента его заключения.
Т.е. страховая компания «Инкомстрах продала клиенту за 3864,58 грн. пустую бумажку.

Клиент обвиняет страховую компанию «Инкомстрах» в преднамеренном обмане и за это требует возместить свои потери в удвоенном размере, что в итоге составило 25218,82 грн.

С подробностями спора клиента со страховой компанией «Инкомстрах» можно ознакомиться по исковому заявлению гражданки Бовтун О.С. к этой компании, приведенному ниже.

Интересы Бовтун О.С. в суде будет представлять АСУ.



Текст искового заявления (с незначительными сокращениями)



До Солом’янського районного суду м.Києва

Позивач: Бовтун О.С., адреса, телефон

Відповідач: Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Інкомстрах»
03150, м.Київ, вул.Велика Васильківська, 64
Тел. 206-63-53

Ціна позову: 25218,82 грн.


ПОЗОВНА ЗАЯВА
/про визнання договору страхування недійсним/

Бовтун О.С. (позивач) застрахувала свій транспортний засіб у ЗАТ «Страхова компанія «Інкомстрах» (відповідач) за договором добровільного страхування засобу наземного транспорту серія АСТ 003341 від 25.10.07р. (далі – Договір) (Додаток 1).
За страхову послугу позивач заплатила відповідачу 3864,58 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №2621 від 24.10.07р. (Додаток 2).
11.12.07р. транспортний засіб позивача отримав пошкодження, що підтверджується довідкою №1618 ДАІ Шевченківського РУ ГУМВС України у м.Києві (Додаток 3).
Позивач звернулася до відповідача із заявою №1300/07 від 13.12.07р. про виплату страхового відшкодування (Додаток 4).
Відповідач листом №535 від 28.02.08р. відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на недостатність водійського стажу позивача (Додаток 5).

Позивач не згоден з діями відповідача і вбачає у них ознаки обману, що підтверджується наступними доказами.


Докази того, що відповідач уклав з позивачем Договір,
який від самого початку не передбачав настання страхових випадків
і не забезпечував страхового захисту позивача


1. До укладання Договору позивач проінформувала відповідача про свій водійський стаж, що підтверджується копією водійського посвідчення (Додаток 6), яка додана позивачем до заяви на страхування (Додаток 7).
Знаючи про водійський стаж позивача, відповідач не попередив позивача про невідповідність водійського стажу позивача умовам Договору ні до, ні після його укладання.
Відмовляючи позивачу у виплаті страхового відшкодування посиланням на невідповідність водійського стажу позивача умовам Договору, відповідач фактично визнав, що з дати набуття чинності Договору (25.10.07р.) і до дати ушкодження транспортного засобу (11.12.07р.) Договір не забезпечував страхового захисту, бо з самого початку не передбачав настання страхових випадків внаслідок недостатності водійського стажу позивача, тобто був пустим папірцем, за який позивач заплатив відповідачу 3864,58 грн.
Із цього випливає, що при укладанні Договору відповідач допустив наступні порушення:
a) уклав з позивачем Договір, який не передбачав захисту майнових інтересів позивача, чим порушив вимоги ст.1 Закону України «Про страхування», згідно яких страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування.
b) уклав з позивачем Договір, який із самого початку не передбачав настання страхових випадків, тобто не мав ознак ймовірності та випадковості настання страхової події, чим порушив вимоги ст.8 Закону України «Про страхування», згідно яких страховий ризик – це певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання;
c) не повідомив позивача про те, що Договір явно не задовольняє інтереси позивача, бо не забезпечує очікуваного ним страхового захисту, чим порушив вимоги ч.12 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно яких якщо після укладення договору стане очевидним, що роботи (послуги), зважаючи на їх ціну (вартість) та характеристики або інші обставини, явно не задовольнятимуть інтереси або вимоги споживача, виконавець зобов'язаний негайно повідомити про це споживача.


Докази того, що при укладанні Договору відповідач не надав позивачу
необхідну, доступну та достовірну інформацію про страхову послугу


2..В тексті заяви на страхування і в Договорі відповідач використав поняття «власник ТЗ», «страхувальник», «до керування ТЗ будуть допущені особи з водійським стажем…», «узгоджено використання ТЗ особами, які мають стаж керування…».
Відповідач не пояснив смисл цих понять, не пояснив чи стосуються ці поняття «власника ТЗ», чи відносяться до осіб, які «будуть допущені до керування ТЗ», та яка різниця між всіма цими поняттями, що ввело позивача в оману щодо їх смислу і дозволило зрозуміти їх так, що вимоги Договору щодо водійського стажу «не менше двох років» (п.19.2 Договору) стосуються лише осіб, які будуть «допущені до керування ТЗ» самим позивачем, і не стосуються безпосередньо позивача.
Доказом нерозуміння позивачем цих понять є підписання ним Договору, який не забезпечував позивача страховим захистом, чого позивач явно не очікував, бо заплатив відповідачу 3864,58 грн. саме за надання страхового захисту.

Із викладеного випливає, що при укладанні Договору відповідач допустив наступні порушення:
a) використав у договірних документах нечіткі, двозначні і внаслідок цього недоступні для розуміння позивача поняття, чим порушив вимоги ч.1 ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно яких споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги)яких;
b) використав необізнаність позивача у сфері страхування, чим порушив вимоги ч.9 ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно яких під час розгляду вимог споживача про відшкодування збитків, завданих недостовірною або неповною інформацією про продукцію чи недобросовісною рекламою, необхідно виходити з припущення, що у споживача немає спеціальних знань про властивості та характеристики продукції, яку він придбаває.



Докази того, що при укладанні Договору відповідач ввів позивача в оману,
допустив нечесну підприємницьку практику та обман

3. Як показано вище (див. пункти 1 та 2), відповідач уклав Договір, який:
 не передбачає захист майнових інтересів позивача,
 містить нечіткі, двозначні і внаслідок цього недоступні для розуміння позивача поняття,
 заснований на необізнаності позивача у сфері страхування,
 явно не задовольняє інтереси позивача.

Укладанням Договору із зазначеними порушеннями вимог законодавства відповідач допустив наступні порушення прав позивача:
a) ввів позивача в оману щодо очікуваних результатів споживання страхової послуги, бо спонукав позивача дати згоду на укладання Договору, на який в іншому випадку позивач не погодився б;
b) ввів позивача в оману щодо інформації про страхову послугу шляхом її надання у нечіткий, незрозумілий та двозначний спосіб, який перешкодив здійсненню позивачем свідомого вибору.

Згідно ч.2 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» такі дії відповідача ввели позивача в оману і є нечесною підприємницькою практикою, яка згідно ч.1 ст.19 цього ж Закону заборонена.
Замовчуванням існування обставин, які б дозволили позивачу зрозуміти, що запропоновані відповідачем умови Договору явно не задовольняють інтереси позивача, бо не забезпечують його страховий захист, відповідач допустив дії, які згідно абз.2 ч.1 ст.230 ЦК України кваліфікуються як обман.


Докази того, що нечесна підприємницька практика та обман
свідомо та часто використовується відповідачем у роботі з клієнтами


4. Свідченнями професійної нечесності відповідача є наступне:
a) лист № 12 від 09.06.08р Всеукраїнської спілки громадських організацій «Асоціація страхувальників України» до позивача, в якому на підставі аналізу скарг клієнтів відповідача зроблені такі висновки (мовою оригінала) (Додаток 8):
 «Начиная с 2008 года АСУ начала отмечать повышенную частоту жалоб на страховую компанию «Инкомстрах»».
 «Клиенты компании жалуются на игнорирование их обращений в компанию и на попытки компании любыми путями уменьшить сумму возмещения или отказать в его выплате».
 «Изложенное позволяет констатировать наличие в страховой компании «Инкомстрах» устоявшейся практики обмана клиентов».
b) свідчення співробітника відповідача П.І.Б.про те, що керівництво відповідача спонукає своїх співробітників штучно вносити до договорів страхування нечіткі та двозначні умови, які полегшують обман клієнтів та ускладнюють захист їх прав (позивач просить суд допитати П.І.Б.у якості свідка).


Докази того, що Договір між позивачем та відповідачем є недійсним

5. Згідно ч.6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
Згідно ст.203 ЦК України:
1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

При укладанні Договору відповідач використав нечесну підприємницьку практику (див. вище п.3) і тому згідно ч.6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Договір є недійсним.
Укладаючи Договір, який із самого початку не передбачав захисту майнових інтересів позивача, відповідач обманув позивача, чим порушив моральні засади суспільства, що застережене ч.1 ст.203 ЦК України, і згідно ч.1 ст.215 ЦК України є підставою для визнання Договору недійсним.
Продажа позивачу страхової послуги, яка не забезпечувала страхового захисту, свідчить про те, що волевиявлення позивача при укладанні Договору не відповідало його внутрішній волі, що застережене ч.3 ст.203 ЦК України, і згідно ч.1 ст.215 ЦК України є підставою для визнання Договору недійсним.
Укладення Договору страхування, який із самого початку не передбачав захисту майнових інтересів позивача, що повинно бути головною метою договору страхування, не спрямоване на реальне настання обумовлених Договором правових наслідків, що застережене ч.5 ст.203 ЦК України, згідно ч.1 ст.215 ЦК України є підставою для визнання Договору недійсним.

Із викладеного випливає, що Договір повинен бути визнаний недійсним за будь-якою із чотирьох наведених вище підстав або за їх сукупністю, а саме:
a) внаслідок використання відповідачем нечесної підприємницької практики;
b) внаслідок обману позивача;
c) внаслідок невідповідності волевиявлення позивача його внутрішній волі;
d) внаслідок неспрямованості Договору на реальне настання обумовлених ним правових наслідків.


Наслідки недійсності Договору

6. Згідно ст.216 ЦК України:
1. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
2. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Згідно ст.22 ЦК України:
1. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
2. Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Згідно ч.2 ст.230 ЦК України сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Внаслідок використання нечесної підприємницької практики та обману (див. вище п.3), які призвели до недійсності Договору (див. вище п.5), відповідач завдав позивачу матеріальну та моральну шкоду.

Матеріальна шкода має такі складові:
a) витрати позивача на сплату страхового платежу при укладанні Договору у сумі 3864,58 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру (Додаток 2). Внаслідок недійсності Договору ця сума повинна бути повернута позивачу згідно абз.2 ч.1 ст.216 ЦК України.
Зазначена сума знаходиться у відповідача з 24.10.07р. по теперішній час, що становить 13 місяців на дату подачі позовної заяви.
За цей строк рівень інфляції за даними Державного комітету статистики України склав 20% (Додаток 9 і Додаток 10) і тому для приведення зазначеної суми до цін, які існують на момент відшкодування, ця сума повинна бути збільшена на 772,92 грн., що передбачено абз.2 ч.1 ст.216 ЦК України.
За цей же строк позивач при розміщенні зазначеної суми на депозиті у кредитній спілці «Український фінансовий союз» під 24% річних (Додаток 11) міг би додатково отримати 927,5 грн., що є упущеною вигодою для позивача, відшкодування якої передбачено п.2 ч.2 ст.22 ЦК України.
b) витрати позивача на ремонт транспортного засобу на суму 3584,41 грн., що підтверджується калькуляцією №24096 від 13.12.07р. (Додаток 12), які позивач мусить зробити самостійно внаслідок неправомірної відмови відповідача від виплати страхового відшкодування (реальні збитки). Відшкодування реальних збитків постраждалої особи передбачено п.1 ч.2 ст.22 ЦК України.
c) витрати позивача на правову допомогу та банківські послуги на загальну суму 2520 грн., що підтверджується договором №16/04/2008 від 16.04.08р. про надання юридично-консультативних послуг (Додаток 13), квитанцією №23 від 27.08.08р. на суму 500 грн. (Додаток 14), квитанціями №ПН382 на суму 2000 грн. та №ПН382РКО на суму 20 грн. від 14.11.08р. (Додаток №15)
d) витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи та банківських послуг на загальну суму 40 грн., що підтверджується квитанціями №13 та №13 від 15.09.08р. (Додаток 16).
У підсумку сума збитків за всіма складовими становить 11709,41 грн.
Згідно із положеннями ч.2 ст.230 ЦК України щодо наслідків вчинення правочину під впливом обману, зазначена загальна сума збитків повинна бути подвоєна, тобто повинна бути збільшена на 11709,41 грн.
З урахуванням цього загальна сума матеріальної шкоди становить 23418,82 грн.

Складові моральної шкоди:
a) укладанням Договору, який із самого початку не передбачав страхового захисту позивача, використанням по відношенню до позивача нечесної підприємницької практики та обману відповідач продемонстрував зневажливе ставлення до розумових здібностей позивача та ставлення до нього, як до особи другого сорту, що сприймається позивачем як грубе і цинічне знущання над його особистістю.
Це пригнічує психіку позивача та спонукає його до негативної оцінки своєї особистості, свого місця у суспільстві і у відносинах з іншими людьми, визиває у позивача почуття неповноцінності та деморалізує його.
Грошовий еквівалент моральної шкоди за цією складовою становить 1000 грн.
b) необхідність звернення до правозахисної організації, до юристів та до суду за захистом своїх прав забрало у позивача багато часу і потребувало значних фізичних та моральних зусиль, витрат великих коштів, що фізично та морально виснажило позивача.
Грошовий еквівалент моральної шкоди за цією складовою становить 800 грн.
Загальна сума моральної шкоди за всіма складовими складає 1800 грн.


Враховуючи викладене та керуючись статтями 16, 22, 203, 215, 216, 230 ЦК України, статтями 1, 8 Закону України «Про страхування», статтями 10, 15, 19 Закону України «Про захист прав споживачів»,
ПРОШУ:

1. Визнати договір серія АСТ 003341 від 25.10.07р. добровільного страхування засобу наземного транспорту недійсним за будь-якою або сукупністю таких підстав (опис підстав наведено вище у п.5):
a) внаслідок використання відповідачем нечесної підприємницької практики;
b) внаслідок обману позивача;
c) внаслідок невідповідності волевиявлення позивача його внутрішній волі;
d) внаслідок неспрямованості Договору на реальне настання обумовлених ним правових наслідків.
2. Стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду на загальну суму 23418,82 грн. за такими складовими (опис складових наведено вище у п.6):
a) сума страхового платежу у розмірі 3864,58 грн.
b) збитки від інфляції у сумі 772,92 грн.
c) упущена вигода у сумі 927,5 грн.
d) витрати на ремонт транспортного засобу у сумі 3584,41 грн.
e) витрати на правову допомогу та банківські послуги у сумі 2520 грн.
f) витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи та банківські послуги у сумі 40 грн.
g) додаткова сума за використання обману при вчинені правочину у розмірі 11709,41 грн.
3. Відшкодувати позивачу за рахунок відповідача моральну шкоду на загальну суму 1800 грн. за такими складовими (опис складових наведено вище у п.6):
a) за укладання Договору, який із самого початку не передбачав страхового захисту позивача, у сумі 1000 грн.
b) за необхідність захисту порушених прав, у сумі 800 грн.


Додатки


Позивач